Кейс: адвокат довів право військовослужбовця на звільнення у зв’язку із закінченням строку дії контракту

Клієнт звернувся до АО «Актум» із початковим запитом на консультацію щодо можливості звільнення сержанта ДПСУ з військової служби за контрактом. Він чув про своє право на таке звільнення, проте після звернення до командування отримав відмову.

Аналіз ситуації показав, що передумови для демобілізації є, однак необхідно було озброїтися необхідними доказами.

Тож до того, як розпочинати складний судовий процес, адвокат вжив заходів щодо обґрунтування своєї позиції шляхом отримання необхідних доказів. Зокрема до ДПСУ було направлено ряд адвокатських запитів на отримання інформації та документів, зокрема: копій первинного контракту, наказу про продовження дії контракту тощо.

Надані ДПСУ документи та досвід адвоката дозволили побудувати виграшну стратегію справи.

У межах позову адвокат надав ґрунтовне правове обґрунтування відсутності законних підстав для одностороннього продовження ДПСУ контракту з клієнтом на строк мобілізації.

Свою відмову відповідач обґрунтовував тим, що відповідно до вимог ст. 23 Закону №2232-XII вони мають право продовжити контракт на весь період мобілізації.

Однак ДПСУ упустили важливий виняток передбачений зазначеною статтею, а адвокат перевів фокус уваги саме на цей виняток, оскільки він був визначальним для даної справи.

Так стаття, 23 Закону №2232-XII містить формулювання згідно з яким для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, строк дії контракту автоматично продовжується на час мобілізації або воєнного стану, за винятком випадків, прямо передбачених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону.

Ця вимога у згаданій статті була як під час первинного укладення контракту так і під час звернення з рапортом на звільнення. При цьому зміни, які набули чинності у травні 2024, дозволили саме нашому клієнту скористатися правом на звільнення.

Спроби відповідача апелювати незворотністю дії закону у часі також розбилися об стіну правових знань та досвіду Михайла Зуєва.

Адвокат зміг довести що спірні правовідносини виникли саме з моменту подання рапорту про звільнення, а не з моменту укладення контракту, що відповідає ст. 57 Закону України «Про правотворчу діяльність».

Що важливо! Свою позицію адвокат підсилив судовою практикою Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.09.2024 № 120/10413/22 зазначив, новий закон застосовується до правовідносин, що виникли після його набрання чинності. Для тривалих правовідносин, які почалися раніше, але тривають після набрання чинності, нові правила діють з дати набрання чинності або іншої дати, зазначеної в законі, але не раніше офіційного опублікування.

Військовослужбовець уклав контракт у листопаді 2023 року строком на один рік, відповідно правовідносини зі контрактної служби тривали і на момент набрання чинності змін у травні 2024 року, і на момент завершення першого року служби і на дату звернення з рапортом на звільнення.

Вибудувана адвокатом стратегія захисту послідовно й переконливо довела безпідставність позиції відповідача про неможливість застосування п.п. «ж» пункту 3 ч. 5, ст. 26 Закону №2232-XI до контракту, укладеного у листопаді 2023 року.

Наказом, який став предметом оскарження, прикордонний загін ДПСУ продовжив дію контракту клієнта з 17.11.2024 та на період дії воєнного стану. Відповідно контракт продовжено на невизначений строк.

Адвокат довів, що таке продовження суперечило вимогам Положення № 1115/2009 від 29 грудня 2009 року

Абзацом 6 пункту 20 Положення №1115/2009, чітко визначено, що новий контракт, за бажанням військовослужбовця, може бути продовжено на строк від 1 до 10 років. Формулювання «на період дії воєнного стану» у згаданому абзаці відсутнє.

Ця обставина стала ще одним вагомим аргументом, який доповнив сукупність доказів і допоміг суду сформувати належне уявлення про незаконність наказу про продовження контракту.

Про інші можливі підстави для звільнення з військової служби за законом №10449, можна ознайомитись тут.