Що робити, якщо вас затримала поліція – поради кримінального адвоката
#кримінал
#обшук
#кримінальна відповідальність
#арешт
час читання 15 хв.
Автор статті: Сергій Березин
Юридична відповідність:
Кушнаренко Дмитро Віталійович, адвокат Адвокатського об’єднання АКТУМ, свідоцтво: #Серія КВ №005639 від 29.10.2015
Дата останнього оновлення:
10.09.2025
Вас затримали працівники поліції – що можна сказати про цю загрозливу процедуру і як поводитися? Краще за те, що вже сказано: «Свобода полягає в тому, щоб залежати лише від законів» Вольтером, французьким філософом, провідним представником просвітницької думки XVIII ст. («Pensées sur le Gouvernement», 1752 р.) і не скажеш.
Напевно, надаючи поради на випадок затримання як превентивної міри, положенням міжнародної конвенції та історичними крилатими фразами відомих людей, можна було б і обійтися. Однак ми зробимо по іншому і розкриємо суть цієї процедури у контексті кримінального національного законодавства - повністю, а також надамо чек-лист, що робити якщо затримала поліція, та відповімо на найактуальніші сьогодні питання. Допомагатиме нам у цьому буде провідний адвокат по кримінальним справам АО «Актум» Дмитро Кушнаренко.
Затримання поліцією: у чому суть та які права має затриманий (роз'яснення юриста)
Спочатку давайте розділимо поняття. Відповідно до національного законодавства «затримання» може бути: передбачено ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КупАП), а також в рамках кримінального-процесуального закону як тимчасовий запобіжний захід забезпечення кримінального провадження.
По своїй суті обидів процедури є однаковими, оскільки на певний час позбавляють особу особистої свободи.
Сьогодні наше завдання полягає – розповісти про так зване «кримінальне» затримання, яке може бути здійснено двома шляхами.
У порядку ст. 208 КПК, у таких випадках:
якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, зокрема потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ;
якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255, 255-1, 255-2 ККУ.
Особливості затримання таких категорій осіб визначаються главою 37 Кодексу.
За відповідною судовою ухвалою особа може бути затримана - якщо вже наявне кримінальне провадження, вже було повідомлено про підозру, оголошено розшук, орган досудового розслідування звернувся з клопотанням до суду про затримання, суд виніс відповідну ухвалу про затримання.
Причому затримати можуть у будь-якому місці: прямо на вулиці, вдома, в офісі, у транспорті та ін.
Особливості затримання за ухвалою суду або слідчого судді
Цей процес регулюється ст. 187, 189, 191 КПК. Зауважте, що затримання за судовою ухвалою з метою приводу може бути використано виключно за наявністю кримінального провадження та за умови, або на розгляді суду перебуває обвинувальний акт.
Ухвала суду про дозвіл на затримання з метою приводу приймається на підставі клопотання прокурора чи слідчого за погодженням з ним, розгляд якого здійснюється у закритому засіданні за участю лише прокурора.
Як поводити себе при затриманні на підставі ухвали суду? Перш за все треба вимагати адвоката при затриманні та ретельно ознайомитися з судовою ухвалою. Відповідно до закону в ухвалі має бути вказано:
назва суду, ПІБ слідчого судді;
ПІБ підозрюваного/обвинуваченого, який підлягає затриманню та приводу;
фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення та його правова кваліфікація;
посилання на фактичні обставини для обґрунтованої підозри у скоєнні злочину та можливих ризиків перешкоди слідству;
дата винесення та строк дії;
підпис слідчого судді.
Протягом 36 годин з моменту затримання підозрюваного або обвинуваченого необхідно доставити в суд, а якщо це не було зроблено, його має бути звільнено (ст. 191).
Затримання без дозволу суду: особливості
Чи може взагалі поліція здійснити затримання без судового рішення, адже це порушує основне право на свободу? Така опція передбачена у національному законодавстві України, але застосована вона може лише у певних випадках, зазначених у ст. 208 КПК.
Затримання без дозволу слідчого судді або суду має назву «затримання уповноваженою службовою особою» і вважається винятковою мірою.
Роз'яснень вимагає термін «уповноважена посадова особа», якій законом надано право затримувати без судового рішення. Справді, чи можливо проведення затримання патрульними? Поради адвоката при затриманні в цьому випадку зводяться до того, щоб домогтися від поліцейських ознайомлення з їхніми службовими посвідченнями.
У законодавстві відсутнє точне визначення уповноваженої посадової особи. Однак цей термін, крім ст. 208 КПК, згадується також і в ін. положеннях кодексу поряд із «слідчим», «дізнавачем» і «прокурором». Це говорить про те, що треба аналізувати інші норми законів, що діють у країні, в яких тим чи іншим особам надано право затримувати.
Якщо провести аналіз чинних нормативних документів, то можна зробити висновок про те, що термін «уповноважена посадова особа» у плані процедурних питань стсовно затримання без дозволу суду є збірним та включає:
працівників патрульної та інших служб поліції – ст. 37 ЗУ «Про Національну поліцію»;
військовослужбовців служби правопорядку у ЗСУ – ст. 7 ЗУ «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»;
військовослужбовців Нацгвардії – ст.13 ЗУ «Про Національну гвардію України»;
військових Управління державної охорони – ст. 18 ЗУ «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;
працівників органів прикордонної служби – ст. 20 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України»;
представників СБУ – ст. 7 ЗУ «Про контррозвідувальну діяльність»;
працівників розвідувальних служб – ст. 47 ЗУ «Про розвідку»;
працівників служби судової охорони – ст. 162 ЗУ «Про статус суду».
Висновок простий. Якщо патрульний поліцейський перебуває під час виконання службових обов'язків, він має право проводити затримання без судової ухвали.
Наразі доводиться констатувати, що цей процесуальний інструмент поліцією часто використовується з численними порушеннями та у вигляді засобу тиску та свавілля. У результаті люди опиняються у становищі, коли їхні права на свободу та особисту недоторканність залишаються незахищеними, а ймовірність їх відновлення прагне до нуля.
Чи можуть затримати без пояснень? Відповідь – ні, але насправді це відбувається дуже часто чи такі пояснення носять формальний характер.
Ось ми і підійшли до питань про те, як в реальності спрацьовує механізм затримання за ст. 208 КПК (без судової ухвали), як розпізнати незаконне затримання та як ці факти оцінюються Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ).
Законне чи незаконне затримання: як відрізнити
У кримінальному законодавстві нашої країни визначені виняткові випадки, коли поліція може затримати без дозволу суду, а саме:
під час скоєння злочину або за безпосереднього замаху на нього;
при наявності на місці події чи на тілі або одязі підозрюваного явних ознак щойно скоєного злочину;
за наявності підстав вважати, що підозрюваний у корупційному тяжкому чи особливо тяжкому злочині, який віднесений до повноважень НАБУ, втече для уникнення правосуддя;
при наявності підстав припускати втечу підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого статтями 255, 2551, 2552 Кримінального кодексу (КК).
У будь-яких інших ситуаціях затримання має бути проведено виключно з дозволу суду. На жаль, практика демонструє повне ігнорування правоохоронцями цих вимог. Зокрема, процвітають затримання без пояснення причин або з посиланням на будь-які формальні підстави, що не відповідають реальним обставинам справи. Звичайно, якщо затримали на вулиці без доказів, то воно є незаконним, тому що суперечить фундаментальному принципу – презумпції невинуватості та порушує конституційні права, зокрема право на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 29 Конституції України.
Дмитро Кушнаренко звертає увагу: Відповідно до ст. 371 КК за завідомо незаконне затримання передбачено покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади протягом до 5-ти років або обмеження волі на строк до 3-х років.
Проблеми законності особистого обшуку при затриманні
Багато питань, непорозумінь та суперечок під час затримання виникає у зв'язку з проведенням особистого обшуку. Як поводитись при затриманні поліцією, якщо правоохоронці мають намір провести особистий обшук? На цьому питанні зупинимося докладніше.
Особистий обшук не є окремою слідчою дією. Кримінальний закон, а саме ч. 3 ст. 208 КПК допускає його проведення при затриманні. Ба більше, можна сказати, що особистий обшук фактично є складовою затримання.
Фактично, поліцейський у процесі затримання може обшукати затриманого і при знаходженні у нього речей, які можуть вказувати на скоєний злочин або його підготовку, їх вилучити. Більше того, закон допускає затримання без адвоката та особистий обшук також без нього. При цьому для ефективного захисту важливо знати, як поводитися під час обшуку без адвоката та що казати поліції при затриманні. Найголовніше – посилатися на ч. 5 ст. 236 КПК та вимагати присутності захисника. У цьому випадку правоохоронці зобов'язані дочекатися адвоката і лише у разі, якщо він протягом 3-х годин не прибуде, приступити до особистого обшуку.
Відсутність адвоката під час особистого обшуку не є ознакою незаконного затримання, але якщо ця слідча дія була проведена з процесуальними порушеннями, то його результати суд може визнати недопустимими, тому що отримані внаслідки істотних порушеннь прав затриманого (ст.ст. 86, 87 КПК). Інша справа, що правоохоронці часто намагаються маскувати проведення обшуку під огляд (ст. 237 КПК) чи освідування особи (ст. 241 КПК). У цих питаннях теж дуже багато тонкощів, тому без юридичної допомоги адвоката, який спеціалізується на кримінальних справах, не обійтися — наголошує правник.
Позиція ЄСПЛ з питань забезпечення прав та свобод людей під час затримання в Україні
З урахуванням негативної судової практики, що склалася в останні роки, цілком зрозуміла однозначна позиція ЄСПЛ з питань затримання – Україна не виконує своїх зобов'язань, покладених ст. 5 Конвенції про захист прав людини, де передбачено, що:
ніхто не може бути позбавлений волі за винятком випадків, передбачених законодавством та у порушенні встановленої процедури;
кожен постраждалий внаслідок незаконного затримання може користуватися своїм правом на відшкодування заподіяної шкоди.
Приклад. Справи: Grinenko v. Ukraine (заява №33627/06) та Malyk v. Ukraine (заява №37198/10).
Судом зазначено, що у порушенні ст. 5 Конвекції затримання були зроблені без достатніх на те правових підстав, а перевірка їхньої законності має бути негайною та ефективною.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що в протоколах про затримання мають зазначатися конкретні підстави застосування цього заходу, а не лише посилання на норми КПК.
Приклад. Справа Rytikov v. Ukraine (заява №52855/19). У протоколі зазначено, що затримання проводилося після скоєння злочину, дані про який були подані у вигляді свідчень очевидців та явних ознак вчинення правопорушення. Більше ніяких додаткових деталей не наведено.
Судом зазначено, що оскільки у протоколі не наведено жодних конкретних обставин та деталей злочину, скоєного затриманим, це затримання порушує ч. 1 ст. 5 Конвенції і тому є незаконним.
Права затриманого та строки процесуальних дій
Адвокат радить: Якщо вас затримала поліція, ведіть хронометраж часу з моменту затримання. Це дуже важливо, адже кожна слідча дія законодавчо обмежена за часом. Якщо встановлені строки порушуються, це є підставою для втручання адвоката та оскарження незаконних дій чи бездіяльності правоохоронців.
Що потрібно робити, якщо тебе затримала поліція? Розглянемо докладніше права затриманого поліцією, та в які терміни проводяться слідчі дії.
Знати причину затримання. Поліцейські, які проводять затримання, зобов'язані негайно чітко та зрозуміло для затриманого вказати причину своїх дій, в якому злочині він підозрюється, перерахувати і роз'яснити його права, після чого скласти про це протокол. (ч. 4 ст. 208 КПК).
Моментом початку затримання та точкою відліку тривалості тримання під вартою вважається момент, коли ви змушені дотримуватись вимогам працівників поліції та залишатися поряд з ними або у визначеному ними певному приміщенні. Іншими словами, якщо вас зупинила поліція, це вже початок моменту затримання, — наголошує адвокат.
Особисто записувати у протоколі свої свідчення/пояснення. Фіксувати у протоколі будь-які свої зауваження та коментарі.
Ознайомитися з протоколом затримання. У разі незаконних чи неправильних дій поліцейських внести до нього свої зауваження та отримати його копію з повним переліком своїх процесуальних прав та обов'язків.
Протоколи є вкрай важливими документами, які вивчаються судом і фактично є підставою для ухвалення рішення.
Негайно повідомити близьких родичів або членів сім'ї про факт затримання та місце перебування. Законом встановлена зобовязанність службової особи, що здійснила затримання, надати затриманому можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за його вибором.
Скористатися професійною юридичною допомогою адвоката у кримінальних справах та зустрітися з ним «віч-на-віч» ще до першого допиту.
Законодавством встановлено обов'язок саме правоохоронців, які здійснили затримання, допомогти затриманому встановити контакт зі своїм адвокатом та родичами, — акцентує правник.
Скористатися безоплатною правовою допомогою (ч. 4 ст. 213, ст. 48-53 КПК, Постанова КМУ «Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 28.12.2011 р. (у поточній редакції 14.11.2023 р.)
Отримувати невідкладну медичну допомогу. Поліцейський, відповідальний за перебування затриманого під вартою, зобов'язаний негайно забезпечити надання йому медичної допомоги та фіксування медпрацівником погіршення стану його здоров'я або будь-яких тілесних ушкоджень (ч. 3 ст. 212 КПК).
Не свідчити проти себе чи своїх рідних.
Не давати пояснень та не відповідати на запитання без адвоката.
Нічого не підписувати без адвоката.
У разі затримання на підставі судової ухвали:
протягом 60 годин затриманий повинен бути доставлений до суду для вирішення питання про обрання щодо нього запобіжного заходу (ч. 2 ст. 211 КПК);
суду відводиться 72 години з моменту затримання для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ч. 3 ст. 278 КПК).
Вимагати перевірки у судовому порядку законності затримання. Протягом 24 години слідчий або прокурор повинен вручити затриманому письмове повідомлення про підозру, що є процесуальним документом (ч. 2 ст. 278 КПК). Якщо це не зроблено, то затриманого має бути негайно звільнено з-під варти (ч. 3 ст. 278 КПК).
Надавати докази своєї невинуватості. Надавати докази – це право підозрюваного, а не його обов'язок. Відповідно до презумпції невинуватості затриманий спочатку вважається невинуватим, а доказ його вини покладено на слідство.
Порада: під час допиту слідкуйте за часом. Його загальна тривалість не повинна перевищувати 8 годин на день із перервами кожні 2 години (ст. 224 КПК).
Особисто брати участь у суді під час обрання запобіжного заходу.
Алгоритм дій при затриманні
Головне при затриманні – своїми діями не погіршити і без того напружену ситуацію та підготувати грунт для подальшого оскарження.
Докладний чек-лист, що робити якщо вас затримала поліція.
Не піддавайтеся паніці, попри все зберігайте повний спокій та з'ясуйте у поліцейських причини затримання.
Не виявляйте непокору та не перешкоджайте поліцейським і пам'ятайте, що у них найулюбленіша норма закону – ст. 185 КУпАП (злісна непокора). Весь час кажіть, що не відмовляєтесь виконувати законні вимоги поліції.
Якщо умови дозволяють, знімайте всі дії поліцейських на відео.
Зафіксуйте або запам'ятайте номер нагрудного жетону поліцейського, що підійшов до вас, і попросіть його показати своє посвідчення. Уважно вивчіть посвідчення, запам'ятавши посаду та прізвище.
З'ясуйте у правоохоронців конкретні підстави затримання.
Пред'явіть їм свої документи, щоб уникнути адміністративного затримання для встановлення особи.
Якнайшвидше зателефонуйте родичам або знайомим, повідомте про факт затримання і запам'ятайте, якщо поліцейські забирають у вас телефон, то це є їх першою протиправною дією.
Ще раз уточніть у працівників поліції, чи є ви затриманою особою і зробіть на цьому питанні акцент. Ваше завдання – зрозуміти, який ваш статус і яким є затримання: адміністративним чи кримінальним.
Одразу дзвоніть адвокату та не поспішайте щось пояснювати, розповідати і в жодному разі не свідчить проти себе. Пам'ятайте, що у вас як у затриманої особи відповідно до ст. 63 Конституції України є право не давати свідчення.
До приїзду адвоката не давайте покази і нічого не підписуйте. Пам'ятайте, що затримання – це не допит. Ці процесуальні процедури зовсім різні.
Не тікайте, не застосовуйте силу і фізично не перешкоджайте поліцейським, бо це буде сприйнято ними як опір працівникові поліції, що дасть змогу застосувати проти вас фізичну силу чи особливі засоби.
Наполегливо вимагайте участі адвоката перед особистим обшуком.
Запам'ятайте, що моментом початку затримання вважається час, коли співробітник поліції вас зупинив, обмеживши ваше право на вільне пересування. Зафіксуйте цей час і перевірте, щоб саме він був вказаний у протоколі. Врахуйте, що можуть бути маніпуляції, наприклад, поліцейські часто вважають часом початку затримання момент складання протоколу, адже бувають випадки, коли між моментом зупинення та підписанням протоколу проходить 5-6 годин.
Ведіть хронометраж, скільки часу пройшло з моменту затримання та пам'ятайте, що при адміністративному затриманні вас можуть тримати не більше 3-х годин, а при затриманні в рамках кримінального провадження – 60 годин (до обрання судом запобіжного заходу тримання під вартою).
Обов'язково вимагайте складання протоколу та вручення вам його копії і перевірте, щоб усі обставини затримання були в ньому правильно вказані.
Напишіть заяву до суду про перевірку законності вашого затримання та передайте її через слідчого чи чергового, а краще через адвоката.
Реалізуйте своє право на мовчання при затриманні – перед першим допитом заявіть, що хочете поговорити з адвокатом та не погоджуйтесь на проведення допиту чи будь-якої іншої слідчої дії без нього.
Подайте слідчому докази своєї невинуватості і обов'язково зробіть це через адвоката. Він знає, як процесуально це здійснити, щоб вони точно були долучені до матеріалів справи.
Заявіть слідчому про те, що ви хочете брати участь у засіданні суду під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Типові помилки під час затримання
Даючи рекомендації про те, що робити якщо вас затримала поліція, не можна не зупинитися на типових помилках, які припускаються затриманими. Перелічимо найсерйозніші з них, які часто стають фатальними:
пояснення своєї невинуватості з викладом обставин та надання свідчень без адвоката;
добровільна передача поліцейським свого телефону та пароля до нього;
згода на огляд свого житла чи автомобіля без відповідної постанови слідчого судді чи суду та без свого адвоката;
пасивна поведінка без відеофіксації процесу затримання;
згода на допомогу захисника, послуги якого пропонує слідчий;
підпис протоколу, залишивши місце для заперечень та зауважень порожнім;
стати слідчому «другом» – при затриманні ви і слідчий з різних боків барикад;
соромиться сусідів та оточуючих, не піднімати галасу та намагатися зробити так, щоб факт затримання ніхто не бачив.
Як оскаржити затримання поліцією
Питання оскарження незаконного затримання є вкрай складним. Справа в тому, що процесуальним законом прямо не передбачено, як оскаржити затримання поліцією. У цих умовах адвокатам доводиться виходити із положень ст. 206 КПК. Зокрема, зі змісту ч. 5 цієї статті, де визначено, що слідчий суддя має звільнити затриманого, якщо буде не доведено:
наявність підстав, передбачених законом для затримання без ухвали суду;
неперевищення встановленого законом граничного терміну тримання під вартою;
відсутність зволікання під час доставки затриманого до суду.
Реалії судової практики. Якщо проаналізувати українську судову практику за останні 5 років, то стане зрозумілим, що цей механізм є малоефективним. Часто судами не досліджуються фактичні обставини, що стали підставою для затримання поліцією без протоколу, без роз'яснення причини, з іншими фактичнимии процесуальними порушеннями та допускається формальний підхід до оцінки законності затримання, що у свою чергу виражається у відмовах у задоволенні скарг.
Найчастішу аргументацію відхилення судами скарг на незаконне затримання можна умовно поділити на три великі групи:
затриманому вже обрано запобіжний захід;
немає підстав оцінювати законність затримання, тому що у момент розгляду скарги особа вже перестала бути затриманою;
у протоколі не повинно бути обґрунтувань затримання, а лише посилання на підстави (ст. ст. 104, 208 КПК).
Виходить, що у переважній більшості випадків не проводиться детального аналізу обставин затримання. Суддям цілком достатній протокол, що містить формальне посилання на підстави без їх доказів та переліку фактичних обставин. Причому проблема ще більше ускладнюється через відсутність можливості оскарження таких рішень в апеляційному порядку. У результаті людина просто позбавлена можливості ефективно захищатися з метою відновлення порушених прав та отримання компенсації, а очевидні порушення процедури затримання так і залишаються без належного реагування.
Приклад. Ухвала Київського апеляційного суду від 28.02.2020 р. про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката в інтересах підозрюваного на ухвалу Святошинського райсуду м. Києва.
Як оскаржити незаконне затримання?
Попри безліч складнощів та здавалось би безперспективність оскарження незаконного затримання, право на правовий захист і оскарження незаконних дій правоохоронців ніхто не скасовував.
У національному кримінальному законодавстві чітко врегульовані питання підстав для затримання та дій правоохоронців, які застосовують цей захід для забезпечення кримінального провадження. З огляду на це та за наявності доказів незаконні дії, або, навпаки, бездіяльність правоохоронців можна оскаржити. Основні етапи оскарження під час незаконного затримання наступні:
Складання та подання скарги на ім'я слідчого судді. Такі скарги затриманий може подавати через прокурора чи керівництво СІЗО. Важливо враховувати, що законом визначено термін можливості оскарження. Він становить 10 днів із моменту вчинення незаконної дії чи бездіяльності. Головне для успішного оскарження – чітко сформулювати докази незаконних дій чи бездіяльності та послатися на порушені норми законодавства.
Розгляд скарги слідчим суддею. Під час розгляду скарги до суду для надання пояснень можуть бути викликані працівники правоохоронного органу, які проводили затримання. За наслідками розгляду скарги слідчий суддя виносить відповідну ухвалу. При задоволенні вимог затриманого він негайно звільняється з-під варти.
Оскарження ухвали слідчого судді. За негативного рішення у затриманого залишається право на його оскарження в апеляційному та касаційному порядку.
Правовий захист: як кримінальний адвокат допомагає при затриманні?
Присутність адвоката у кримінальних справах у будь-якому заходу забезпечення кримінального провадження складно переоцінити та затримання не є винятком. Він у цьому випадку є не просто спостерігачем, а й безпосереднім учасником, який відстоює права затриманого і добре знає, що писати у протоколі затримання, а далі його оскаржити. До його функцій входить:
негайне прибуття до місця, де проводиться затримання;
встановлення попереднього контакту із затриманим;
оцінка законності дій правоохоронців та контроль за додержанням ними його прав;
присутність при допитах та оформленні процесуальних документів;
фіксування порушень з метою отримання доказів незаконних дій та подальшого їх оскарження;
збір інформації та доказів для представлення сторони захисту у подальшому кримінальному провадженні;
забезпечення доступу затриманого до медичної та інших видів допомоги;
Враховуючи велику кількість процедурних питань та їх складність ми завжди рекомендуємо залучати до оскарження незаконного затримання адвоката, який спеціалізується конкретно на кримінальних справах.
Поширені запитання
Чи мають право затримувати без пояснення?
Ні. Затримання без пояснень причин – це грубе порушення законодавства. У ч. 4 ст. 208 КПК встановлено обов'язок правоохоронців негайно чітко та зрозуміло повідомити, на яких підставах проведено затримання.
Чи маю я право на дзвінок при затриманні?
Так, таке право маєте. Поліцейські зобов'язані надати вам можливість зв'язатися по телефону або будь-яким іншим способом з адвокатом, а також повідомити про затримання своїм родичам або знайомим на ваш вибір.
Коли поліція може застосовувати силу при затриманні?
Законодавством надано працівникам поліції право при затриманні застосовувати фізичну силу, включаючи прийоми рукопашного бою або спеціальні засоби у трьох випадках:
при опорі затриманого, який вчинив кримінальне правопорушення;
для припинення правопорушення;
за наявності підстав вважати, що затримуваний зробить втечу або завдасть шкоди собі чи оточуючим.
Можливість застосування таких інтенсивних заходів примусу встановлена ст.ст. 44, 45 ЗУ «Про Національну поліцію».
Що робити, коли поліцейські забрали телефон під час затримання?
Тиск з боку поліції під час затримання починається з перших миттєвостей і найболючішим для затриманого є вилучення особистого майна, зокрема смартфона. У ньому зазвичай зберігається переважна більшість особистої інформації, і саме його надалі правоохоронці використовують як засіб торгу.
Якщо ви на вимогу правоохоронця не віддали йому свій телефон добровільно, після чого він забрав його силою, то це ніщо інше як особистий обшук із порушенням вашого права на адвоката.
Якщо смартфон все-таки насильно забрали, то факт цього порушення потрібно зафіксувати документально. Що писати у протоколі затримання? Необхідно зробити зауваження у протоколі про те, що телефон вилучено без вашої згоди під час проведення незаконного особистого обшуку з порушенням вашого права на захист. На додаток до цього необхідно просити слідчого у переліку вилученого майна вказати марку смартфона, його серію та IMEI, а також зазначити, що він знаходиться в технічно справному стані та без механічних пошкоджень: сколів, тріщин, потертостей. Якщо він цього не робить, то власноруч самі запишіть усю цю інформацію у протоколі.
За вашої наполегливості та правильної фіксації факту вилучення смартфона адвокату буде набагато легше домогтися в суді його повернення.
Затримання без протоколу – як діяти у такій ситуації?
У цьому випадку ідеальною дією з вашого боку буде фіксація затримання на відеокамеру та вимога складання протоколу. Цим цілком можна обмежитись. Справа в тому, що законодавством не встановлений обов'язок поліції складати протокол прямо на місці. Вони це можуть зробити і у відділенні, куди буде доставлено затриманого. Понад те, ч.5 ст. 208 вимагає при складанні протоколу вказувати точний час затримання (години та хвилини). Цю норму законодавства можна трактувати так, що момент фактичного затримання та час складання протоколу можуть не співпадати.
Як грамотно скористатися правом на мовчання і адвоката та як реагувати, якщо поліція вимагає пояснення або підпис?
Перші миті затримання найкритичніші, адже людина приголомшена і цим часто користуються поліцейські для того, щоб отримати пояснення прямо тут і зараз. Серед методів тиску часто використовуються загрози, наприклад, якщо не дасте свідчення, то ми:
запроторимо вас у СІЗО;
вручимо повістку на війну;
застосуємо фізичну силу;
повісимо на вас ще одну статтю;
підкинемо у вашу кишеню наркотики.
Не реагуйте! Замість відповіді на вимоги поліцейських дати свідчення посилайтеся на ст. 63 Конституції України, де встановлено ваше право на мовчання та адвоката. Бажано зафіксувати це на відеокамеру. Так само має бути ваша поведінка перед допитом – відмовляйтеся від свідчень без свого адвоката.
Які документи складаються при затриманні та чи треба їх підписувати
Питання, що не підписувати при затриманні, є одним із найпоширеніших. Якщо відповідати коротко, можна сказати – не підписуйте нічого. Основними документами під час затримання є:
протокол затримання із зазначеними у ньому датою, часом, місцем затримання, інформації про затриманого, підставами затримання, а також місця та часу складання;
письмове повідомлення про підозру у скоєнні злочину.
Якщо у вас виникають запитання чи зауваження щодо змісту цих документів або вам пропонують підписати будь-які інші матеріали, не погоджуйтесь це робити без адвоката.
Наразі в нашій країні в умовах обмеження прав і свобод у зв'язку з військовим становищем, дуже важливо знати свої права та вміти грамотно ними користуватися. Ми сподіваємося, що ви отримали корисні для себе знання та посібники до дій, що дасть вам можливість захистити себе в різних ситуаціях.
Також рекомендуємо вам також прочитати наші інші статті з корисною інформацією: