Захист прав військового у справі про «добровільну здачу в полон»
#виплати безвісти зниклі полонені
#військові виплати
#військові
#ОГД
час читання 10 хв.
Автор статті: Наталія Ладижинська
Юридична відповідність:
Гулійчук Сергій Вікторович, адвокат Адвокатського об’єднання АКТУМ, свідоцтво: #№10335/10 від 08.11.2021
Дата останнього оновлення:
29.08.2025
Наразі в умовах воєнного стану юридичні питання, пов’язані з внутрішніми процедурами у Збройних силах України, набувають особливої гостроти. Враховуючи практику наших адвокатів, що спеціалізуються на військовому праві, можемо констатувати, що однією з найгостріших проблем, яка насамперед психологічно, а згодом і матеріально «б’є» по родинам військових є - проблематика службових розслідувань ЗСУ та правові наслідки рішень, ухвалених на їх підставі.
Однією з ключових є — кваліфікація зникнення військовослужбовця, як такого, що «добровільно здався у полон». Цей процес досить часто супроводжується обмеженням прав родини такого військового, зокрема у питаннях отримання грошового забезпечення та виплат родині військового.
Так чи можна визнати таке службове розслідування неправомірним і чи є у військовослужбовця та його рідних реальні шанси на відновлення справедливості? Говоримо з військовим адвокатом Сергієм Гулійчуком.
Зокрема про те, що таке: «службове розслідування» у військовій частині; який порядок проведення службового розслідування; як Закон визначає допустимість таких висновків; які помилки можуть виникати під час службового розслідування; яку позицію займають суди та що робити у разі отримання сумнівного висновку військової частини.
Що означає «службове розслідування» у військовій частині?
Службове розслідування ЗСУ — це внутрішня перевірка обставин події за участю військовослужбовця, яка проводиться у разі зникнення, втрати зв’язку, підозри в дезертирстві або полоні. За його результатами командування ухвалює висновок — наприклад, про те, що військовий «добровільно здався в полон».
І саме така кваліфікація автоматично тягне за собою істотні правові наслідки. Так, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які добровільно здались в полон, самовільно залишили військову частину або дезертирували не виплачується грошове забезпечення. Це стосується як виплат самим військовим, так і виплат їхнім родинам.
Після оприлюднення висновку про «добровільну здачу в полон» або «дезертирство», родина військовослужбовця не лише зазнає суспільного осуду, а й стикається з обмеженнями соціальних гарантій та ускладненнями при взаємодії з державними органами.
У разі, якщо військовослужбовець офіційно визнаний дезертиром, його родині відмовляють у фінансовій допомозі та пільгах. Наприклад, виплатах, що передбачені законодавством для сімей військовослужбовців. Також, родина може втратити право на отримання соціальних виплат та ін. допомоги, яка передбачена для сімей захисників України. Це стосується, зокрема, пільг на комунальні послуги, медичне обслуговування тощо.
Коли службове розслідування ЗСУ встановлює, що військовослужбовець «добровільно здався в полон» або «самовільно залишив військову частину», його висновок стає підставою для кримінального провадження. Матеріали цієї перевірки негайно передаються до Державного бюро розслідувань (ДБР), яке порушує справу за відповідними статтями Кримінального кодексу України (ККУ), зокрема:
Стаття 407 ККУ: Самовільне залишення військової частини
Стаття 408 ККУ: Дезертирство.
Стаття 430 ККУ: Здача в полон.
Важливо розуміти, що сам висновок службового розслідування не є остаточним вироком. Він лише надає достатні підстави для початку слідчих дій, які можуть призвести до обвинувального акту. Якщо провина військовослужбовця буде доведена в суді, його чекає реальне покарання у вигляді позбавлення волі.
Проте доволі часто трапляється, що подібні висновки ґрунтуються не на беззаперечних доказах, а саме на припущеннях. Наприклад, на рапорті, де нечітко викладено суть події або навіть відсутні факти. на кшталт рапорту в якому суть справи або нечітко викладено, або не повністю, або ж взагалі незрозуміла суть справи рапорту, а також на недостовірних свідченнях. Крім того, часто це може стосуватися й неправильно оформленої заяви про зникнення військовослужбовця (зразок – можна знайти у додатку «Армія+»). І це ставить під сумнів правомірність такого розслідування.
Як закон визначає допустимість таких висновків?
Згідно з Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ), кожна особа має право звернутися до адміністративного суду в разі порушення її прав або прав інших осіб діями чи рішеннями суб’єкта владних повноважень (ст. 5 КАСУ).
Натомість суд має право не лише розглянути справу в межах позовних вимог, але й вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав і свобод людини (ч. 2 ст. 9 КАСУ).
У разі, якщо результати службового розслідування не відповідають вимогам об’єктивності, повноти та достовірності, суд може:
визнати такі результати протиправними;
скасувати відповідний наказ командування;
зобов’язати провести повторне розслідування;
відновити соціальні права родини військовослужбовця. Зокрема право на виплату родині військового.
Які помилки можуть виникати під час службового розслідування?
Найпоширеніші порушення, які призводять до визнання службового розслідування протиправним:
Наявність формальних висновків без належних доказів. Наприклад, відсутність рапортів безпосередніх командирів, відеофіксації або свідчень очевидців.
Ігнорування об’єктивних обставин зникнення — бойова ситуація, перебої зі зв’язком, поранення чи відхід підрозділу.
Порушення права родини на ознайомлення з матеріалами розслідування.
Ухвалення рішень командиром без правової підстави або з перевищенням повноважень.
Зважте, що формулювання «добровільно здався в полон» має бути не лише юридично обґрунтованим, а й підтвердженим відповідними доказами. У протилежному випадку йдеться про потенційне зловживання владою та дискримінацію.
Яку позицію займають суди?
У практиці адміністративного судочинства (адміністративних позовів)вже є приклади, коли суди визнавали подібні висновки командування незаконними.
При розгляді таких справ суд виходив з того, що:
службове розслідування ЗСУ має базуватися на повних і достовірних матеріалах;
формулювання про «добровільну здачу в полон» має доводитися беззаперечними доказами;
рішення командування не повинні автоматично обмежувати соціальні гарантії військовослужбовця та його родини без судового розгляду.
У таких випадках суд може визнати наказ командування незаконним, поновити соціальні права родини та зобов’язати військову частину провести повторне об’єктивне розслідування.
Що робити у разі отримання сумнівного висновку військової частини?
Якщо командування військової частини ухвалило наказ за результатами службового розслідування, який порушує права військовослужбовця або його родини.
Насамперед не зволікайте із запитом на отримання копії матеріалів розслідування та наказу!
Також радимо обов’язково звертатись до юриста або адвоката з військового права для оцінки правових перспектив.
Подайте адміністративний позов до суду про визнання протиправним наказу та захист порушених прав.
Зберігайте всі документи, листування та відповіді командування.
Як може допомогти команда АО «Актум»?
Наші адвокати, що спеціалізуються на військовому праві та допомозі з виплатами військовим мають достатньо успішного досвіду супроводу адміністративних справ щодо визнання незаконними результатів службових розслідувань.
Фахівець аналізує висновки службового розслідування та готує правову позицію.
Допомагає родині поновити виплати грошового забезпечення.
Супроводжує судовий процес в адміністративних судах усіх рівнів.
Відстоює принципи верховенства права навіть у складних умовах воєнного часу.
Кейс АО «Актум» - відновлення прав родини військовослужбовця
Сім’ї військовослужбовця, стало відомо, що 24.10.2023 року він зник безвісті під час штурмових дій противника. Згодом, за результатами проведеного службового розслідування, з’явилась інформація, що солдат здався в полон добровільно.
Члени родини після розмови з адвокатом категорично не погодились з такими висновками Акту службового розслідування. Адвокат підготував та подав до суду адміністративний позов, обґрунтовуючи: що службова перевірка була проведена поверхнево, а фактів того, що солдат здався в полон добровільно в ході службового розслідування - не встановлено. За результатами розгляду суд першої інстанції відмовив у задоволені адміністративного позову.
Не погодившись з цим рішенням, адвокат подав Апеляційну скаргу, якою позов було задоволено в повному обсязі, а саме: скасовано Наказ про призначення службового розслідування, військову частину зобов’язано виплатити грошові кошти сім’ї солдата за весь період його перебування у полоні.
Не зволікайте. Звертайтесь за фаховою консультацією адвоката.