Якщо СІЗО вже обрали – як оскаржити запобіжний захід

Аналіз вітчизняної правозастосовчої практики дійсно демонструє, що «виняткова» міра запобіжного заходу у формі взяття під варту та тримання у слідчому ізоляторі використовується значно частіше, ніж це обґрунтовано об’єктивною необхідністю. Статистика насправді лякає. За офіційними річними звітами Генпрокуратури тільки органами прокуратури різного рівня до суду було подано надто багато клопотань про застосування цього запобіжного заходу:

У загальному розумінні запобіжні заходи являють собою сукупність превентивних дій, що застосовуються у рамках кримінального провадження до підозрюваних чи обвинувачених, які спрямовані на забезпечення їх належної поведінки, через певне обмеження прав. Питання запобіжних заходів регулює Кримінальний процесуальний кодекс (КПК), зокрема глава 18 (ст. ст. 176-213). Так, у ст. 176 визначені види таких мір:

Законодавець в ст. 178 КПК чітко позначив цілі застосовуваних превентивних заходів. Вони покликані запобігти таким діям підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, як:

Сам по собі ризик вчинення таких дій разом з мотивованою підозрою у вчинені злочину є основною для застосування того чи ін. запобіжного заходу. При цьому слідчий чи прокурор у відповідному клопотанні зобов'язаний зазначені ризики чітко мотивувати та довести слідчому судді чи суду їх існування.

Так, практика роботи адвокатів при оскарженні тримання у СІЗО АО «Актум» показує, що правоохоронці ніби забули, що метою застосування запобіжних заходів є виключно забезпечення належної процесуальної поведінки. Замість цього ними частіше використовується тримання під вартою як інструмент тиску. Особливо притаманно це для т. з. «економічних» і «корупційних» проваджень. У таких справах клопотання про вжиття запобіжного заходу зазвичай містять тільки шаблонні та необгрунтовані твердження про існування ризиків, що підозрюваний може вжити спроби втекти, знищити докази, вплинути на свідків, перешкоджати розслідуванню або навіть скоїти інший злочин.

Враховуючи ці обставини, який висновок можна зробити з позиції оскарження запобіжного заходу, зокрема тримання за ґратами? Головним завданням, яке можна назвати основоположним у тому, що робить адвокат при апеляції, є доведення відсутності будь-якої ймовірності вчинення підозрюваним або обвинуваченим зазначених вище «ризикових» дій.

Зверніть увагу, що до ч. 2 ст. 183 запобіжна міра тримання під вартою не може застосовуватися, окрім як:

До підозрюваних/обвинувачених у злочинах, за які передбачено штраф у розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, причому лише у випадках, коли прокурор доведе наявність ризиків, про які ми говорили вище, та документально підтвердить факти невиконання ними зобов'язань за раніше призначеними запобіжними заходами;

До раніше засуджених, що підозрюються/обвинувачуються у скоєнні злочинів, за які передбачено покарання – до 3-х років позбавлення волі і лише, коли крім ризиків доведено факти, що під під час перебування на волі, вони приховувалися від органів досудового розслідування, перешкоджали кримінальним провадженням або коли їм було повідомленно про підозри;

До раніше засуджених, що підозрюються/обвинувачуються у скоєнні злочинів, за які передбачено покарання – понад 3-х років позбавлення волі та без будь-яких інших умов;

До раніше не засуджених осіб, підозрюваних/обвинувачених у скоєнні злочинів, за які передбачені покарання – до 5 років в разі наявності ризиків та доведення фактів переховування від слідства, перешкоджання кримінальним провадженням, чи коли їм було повідомленно про підозри під час перебування на волі;

До раніше не засуджених осіб, підозрюваних/обвинувачених у скоєнні злочинів, за які передбачені покарання – понад 5 років без будь-яких умов;

До розшукуємих компетентними органами іншої держави за злочини, за якими може бути застосовано до них екстрадиція;

До осіб, стосовно яких є прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт чи арешт з подальшою їх передачею.

Ще одним аспектом, що має суттєве значення для вирішення питання, як оскаржити тримання у СІЗО, є обставини, які слідчий суддя або суд оцінював разом з ризиками при винесенні ухвали. З позицій оскарження тут важливі фактори, що стосуються підозрюваного чи обвинуваченого:

Прикладів, як подати апеляцію на тримання під вартою в СІЗО, на просторах інтернету багато. Здавалося б, бери будь-який за основу і пиши скаргу, проте все набагато складніше.

Кожна апеляційна скарга - унікальна, адже чітко прив'язана до обставин кримінального правопорушення.

У кожному кримінальному провадженні своя доказова база з боку захисту і, чим вона вагоміша, тим більше шансів вийти на волю. Для ефективного оскарження потрібно вирішити безліч питань:

Законодавець чітко визначив строки апеляційного оскарження ухвали щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема він визначив:

Зауважте, що терміни розгляду апеляційних скарг у переважній більшості Апеляційними судами - категорично не дотримуються. Крім того, ухвала слідчого судді виноситься за обов'язкової участі підозрюваного чи обвинуваченого - це унормовано КПК.

Давайте розберемося, яка має бути апеляційна скарга за формою, змістом і суттю. У цьому документі треба вказати:

Згідно зі ст. 393 КПК тими, хто може оскаржити тримання у СІЗО шляхом подання апеляційної скарги, є:

Зміна одного запобіжного заходу на інший, зокрема тримання під вартою пом'якшеною мірою, наприклад, у формі домашнього арешту, може бути здійснена в разі, коли зміняться обставини, на основі яких він був обраний. Серед таких обставин можуть бути:

погіршення стану здоров'я;

наявність нових доказів або перекваліфікація злочину;

відсутність будь-яких загроз для кримінального провадження з боку людини, у відношенні якої була обрана запобіжна міра у формі тримання за гратами, наприклад, якщо особа більше не становить загрози для документів, важливих для кримінальної справи, або з її боку відсутня загроза втечі тощо.

Реалізація такої заміни заходів відбувається у разі задоволення, зокрема апеляційним судом скарги на ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання у ізоляторі.

Якщо суд відхилив ваше клопотання про зміну запобіжного заходу тримання за ґратами менш суворим, приміром, на підписку про невиїзд, у вас є два можливих варіантів дій.

Перший. Уважно вивчити ухвалу суду першої інстанції або слідчого судді, звернувши особливу увагу на мотивацію відмови, і впродовж 5-ти днів подати апеляційну скаргу на цю ухвалу.

Другий. Через деякий час, але не раніше чим через 30 днів, повторно подати клопотання, у якому вказати, що з'явилися нові обставини, відповідно до яких тримання в ізоляторі може бути замінено більш м'яким запобіжним заходом.

Орган досудового розслідування обов’язково має повідомити родичів (близьких) про затримання за підозрою у скоєнні злочину.

Якщо родичам не повідомлено - вимагайте у органів які здійснювали затримання чітких пояснень причин затримання вашого родича та переконайтеся, що його права не порушуються, а якщо ви вважаєте, що це не так, зверніться до правозахисних організацій.

Якщо ви з’ясували, що його затримали за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (затримання на термін до 72 годин), одразу телефонуйте адвокату та укладіть з ним договір на правову допомогу. Адвокат у найкоротші терміни ознайомитися з матеріалами, що обгрунтовують затримання та отримає конфіденційне спілкування з вашим родичем. Це вкрай важливо з позицій захисту.

Ефективність роботи професійного юриста, який спеціалізується на кримінальних справах, залежить від того, коли він почне надавати правову допомогу. Іншими словами, час затримання вашого родича залежить від того, на якій стадії кримінального провадження був залучений адвокат.

Справа у тому, що адвокат з кримінальних справ може вирішити питання «як уникнути СІЗО» або після обрання запобіжного заходу - подати до суду або слідчого судді (який постановив ухвалу) клопотання у порядку ст. 201 КПК з проханням змінити/скасувати запобіжний захід тримання в ізоляторі. У разі його задоволення, ваш родич буде негайно звільнений із-під варти.

Ви також маєте право не надавати жодної інформації про життя та діяльність вашого родича, який підозрюється у скоєнні злочину. Не давайте жодних показів та нічого не підписуйте без адвоката, навіть на вимогу правоохоронців. Скажіть, що відповідно до ст. 63 Конституції України ви маєте право не давати пояснень та свідчень відносно себе та своїх близьких родичів коло яких визначене Законом. Так само себе поводите і при обшукі у вашому будинку або квартирі, де мешкаєте разом із затриманим

Більше інформації про обмеження при обшуку та свої права при його проведенні читайте у нашому матеріалі «Як поводитись під час обшуку – права, обмеження, поради адвоката».

Активно допомагайте адвокату в зборі доказів, наприклад, вкажіть свідків, співробітників з місця роботи або викладачів з місця навчання, хто б погодився дати позитивні характеристики вашого родича.