За християнським законом, гірший невірного той, хто не дбає про своїх ближніх, особливо про родину. За державним законом, який проголошує Конституція, діти повинні дбати про своїх батьків, якщо вони непрацездатні. Сімейний кодекс уточнює: «і їм необхідна матеріальна допомога». Тобто мова, як бачимо, йде і про догляд, і про утримання.

До війни цей обов’язок не викликав питань: діти намагаються дбати про своїх батьків і це нормально, і ніякі нормативно-правові акти тут ні до чого. Проте зараз, в умовах війни, саме нормативно-правові акти мали б регулювати стосунки між військовозобов’язаним і ТЦК, але такі норми чітко прописані не скрізь. І часто-густо, батькам вкрай потрібна синівська підтримка, а сини – на фронті, й нерідко, що всі. Як бути?

Що написано в законі?

Загальні мобілізаційні процеси регламентує ст. 23 Закону України про мобілізацію. І вона визначає п’ять основних причин для відстрочки від призову.

Основний закон України другою частиною статті 51 зобов’язує дітей турбуватися про своїх батьків, які втратили працездатність. Про те ж саме йдеться й у першій частині 202 статті Сімейного кодексу.

Як саме можуть подбати про своїх найближчих військовозобов’язані – регламентує перша частина статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Яка гарантує синові чи дочці відстрочку від призову якщо батьки пенсіонери, у яких І або ІІ група інвалідності або суттєві проблеми з психікою. Ролі не грає – працюють вони чи ні, бо непрацездатність визначається не тим, що людина геть не може вже нічого робити, а – відповідним віком і наявністю захворювання.

У чому різниця між доглядом та опікою?

Є лише дві документально підтверджені умови за яких діти законно можуть залишатись вдома, біля своїх батьків: їм потрібен догляд або опіка.

Закон передбачає, що підвищеної турботи з боку дітей потребують лише батьки-інваліди. І то лише І-ІІ групи. Опіка – вузька ніша. Вона належить винятково людям зі стійкими когнітивними розладами, які офіційно визнані недієздатними, за висновком психіатрів. У будь-якому іншому випадку відстрочка від мобілізації по догляду за батьками – місія здійсненна, але для цього потрібен адвокатський хист.

Воєнні закони навіть не намагаються повернутись на бік батьків, які не мають інвалідності, але через поважний вік, неважкі ментальні порушення чи якісь інші негаразди зі здоров’ям теж мали би бути під цілодобовим наглядом.

Що не так із постійним стороннім доглядом?

Відверто - все не так. Насамперед - не існує законодавчого визначення цього поняття. Проте якби воно й було, то мало б містити категорію людей, яким, наприклад, медицина не може допомогти навіть із визначенням діагнозу. Хіба мало ми бачимо і чуємо випадків, коли розшукують стареньку людину, яка «от було все добре» і раптом знову пішла кудись з дому. Або людина періодично втрачає свідомість, скаче тиск… врешті, через старість просто важко не те що себе доглядати, а взагалі ходити. Хто має цілодобово наглядати за такими батьками?

Теоретично вирішити проблему може сімейний лікар, який дасть направлення на ЛКК. Комісія виносить свій висновок – і це вже документ, який міг би бути підставою для відстрочки чи звільнення з військової служби по догляду за батьками. Натомість ТЦК хочуть бачити довідку про отримання компенсації за догляд (є така державна виплата). Однак її розмір визначається різницею між прожитковим мінімумом і доходом на одного члена родини. Наразі мінімум для пенсіонерів становить – 2361 грн. Припустимо, живуть мама і син з дружиною. У мами пенсія, хтось із подружжя доглядає маму, хтось – працює. Пенсія плюс зарплата (навіть мінімальна) поділені на трьох членів родини – і це вже, у більшості випадків, більше прожиткового мінімуму, отже – компенсація не виплачується.

Закони змінюються, а от чи на краще

До війни нормою було право догляду за батьками, яким виповнилося понад 80 років. Тепер військовозобов’язані сини, яким ще немає 60 років, позбавлені права турботи про своїх батьків (якщо вони при розумі і здатні себе обслужити), позбавлені права забезпечувати їм постійний догляд, бо вони вже старенькі. Разом з тим, таким самотнім людям у тому ж статусі чомусь без проблем призначають на допомогу соціального працівника.

Влітку 2023 року на законодавчому рівні було конкретизовано право на догляд за родичом. Якщо раніше отримати відстрочку від мобілізації чи звільнитися зі служби могли усі діти своїх хворих батьків (І, ІІ групи), то тепер – лише один – точніше, той, крім кого залишитись вдома більше нема кому. При цьому мама та тато мають схвалити кандидатуру свого доглядальника.

Новий мобілізаційний законопроєкт 10449, в який депутати перед другим читанням наразі вносять правки, має вкоротити список тих, хто замість воювати мав би займатись постійним доглядом за власними батьками або батьками дружини чи чоловіка. Хочуть залишити лише дітей, а зятів і невісток – позбавити такого права.

У кожного своя історія

Й цілком зрозуміло, що всі не можуть комфортно почуватися у рамках одних і тих же правових обставин, тому що завжди існують індивідуальні нюанси. І саме їх враховують правники адвокатського об’єднання «Актум», які захищають інтереси військовозобов’язаних, військових та їх родини вже десять років, від початку війни. У нашій команді – є юристи, які займаються суто мобілізаційними питаннями і мають достатньо досвіду спілкування з різними відповідними структурами.

Якщо у вас виникають питання, незрозумілі ситуації з ТЦК – не гайте час. Радимо якнайшвидше звернутись з вашою справою до адвоката з відстрочки від мобілізації. Він – на відстані телефонного дзвінка: 097-073-93-01, 098-665-05-40, 050-665-05-60.