ГУМАНІТАРНИЙ ЗАХИСТ
Надаючи відповідь, виходимо зі змісту основного документу, яким внормовано наше з вами перебування в країнах ЄС, а саме Директиви Ради 2001/55/ЄС від 20.07.2001 року.
Пропонуємо розглянути Директиву ЄС, так як саме цим документом визначені основні гарантії на захист та притулок.
Відповідно до ст. 15, право на отримання повторного статусу в іншій країні зі збереженням соціальних гарантій надається тільки членам родини, які опинились під захистом різних країн. У такому випадку «Членам сім'ї, що возз'єдналися, надається дозвіл на проживання під тимчасовим захистом. З цією метою видаються документи або інші рівнозначні докази. Переміщення членів сім'ї на територію іншої держави-члена з метою возз'єднання. Згідно з пунктом 2 таке переміщення призведе до анулювання виданих дозволів на проживання та припинення зобов'язань тимчасового захисту у державі-члені, із якої вони від'їжджають.»
Також «Під час дії тимчасового захисту держави-члени співпрацюють одна з одною, щодо зміни місця проживання осіб, які користуються тимчасовим захистом, із однієї держави-члена до іншої за умови згоди відповідних осіб на таке переміщення.»
Ця стаття стосується ситуації, коли якась з держав не в змозі утримувати усіх громадян, що отримали захист, і відповідно,
«Якщо переміщення здійснюється з однієї держави-члена до іншої, відповідно до цієї статті, термін дії дозволу на проживання в державі-члені, з якої особа від'їжджає, закінчується, а зобов'язання тимчасового захисту щодо відповідних осіб в державі-члені, з якої така особа від'їжджає, припиняються. Нова приймаюча держава-член надає тимчасовий захист таким особам. Держави-члени використовують зразок перепустки, наведений у Додатку I, для переміщення осіб, які користуються тимчасовим захистом, між державами-членами.»
Інших випадків Директива не містить, але вона містить ст.11 у якої зазначено, що «Держава-член повертає назад особу, яка користується тимчасовим захистом на її території, якщо зазначена особа залишається на території іншої держави-члена або намагається без дозволу в'їхати на територію іншої держави-члена протягом періоду, на який розповсюджується Рішення Ради, зазначене у статті 5. Держави-члени можуть на основі двосторонньої угоди прийняти рішення про незастосування цієї статті.»
З огляду на наведений нормативний документ принцип тимчасового (гуманітарного) захисту передбачає отримання дозволу на перебування і пов’язаних з ним прав тільки в одній країні.
Єврокомісія з цього приводу пише: «громадяни України, згідно безвізового режиму, мають право вільно пересуватися в межах Європейського Союзу після в’їзду на його територію протягом 90 днів. На цій основі ви можете вибрати державу-член, у якій ви хочете користуватися правами на тимчасовий захист, і приєднатися до своєї родини та друзів у державі-члені, де вони перебувають. Після того, як держава-член надала вам тимчасовий захист, ви все ще маєте право подорожувати в межах Європейського Союзу до 90 днів протягом 180-денного періоду, але користатися правами, отриманими від тимчасового захисту, ви зможете лише в державі-члені, який надав вам дозвіл на проживання. Однак інша держава-член, на дискреційній основі, також може вирішити видати вам інший дозвіл на проживання. Директива про тимчасовий захист діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії. Вона не застосовується в інших країнах Шенгенської зони (в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії)»
Отже, все, що ЄС стовідсотково гарантує, це надання тимчасового захисту в одній з країн-членів на вибір українців. Проте ЄС і не забороняє надання тимчасового захисту громадянам України в другий раз, якщо в одній з країн-членів Євросоюзу його вже було надано. Це значить, що рішення про надання «другого» тимчасового захисту залишається за країною, до якої ви звернетесь!
Як сказано в заяві Єврокомісії, це може відбуватись на дискреційній, тобто індивідуальній основі.
Перед тим, як вирушати в дорогу, а тим паче з дитинкою, зверніться до консульства (посольства) держави, у яку ви хочете їхати, і отримайте від них офіційну відповідь, що вони готові надати вам такий захист повторно, щоб потім не плакати з валізами та дітьми, сидячи на вокзалі.
