Що таке СЗЧ?

Достатньо три доби бути за межами військової частини чи не виходити на зв’язок  (не пов’язано з виконанням якогось завдання командира), це вже буде підставою для поповнення рядів тих, кого подали у СЗЧ. І мова не лише про звичний вже для слуху «низький моральний стан», реальну втому від війни та несприяння командування у вирішенні суто людських питань військових, через що захисники хоч на трохи хочуть позбутися звичних важких умов. Існує ряд кримінальних проваджень, які порушуються, по цілком, здавалось би, незначним причинам: наприклад, може бути неправильно оформлений лікарняний, невчасне повернення з відрядження чи й навіть – тут вже взагалі перебір, але й таке є – втрата зв’язку з воїном, який «на нулі».  Зазвичай такі ситуації можуть виникати через непорозуміння або на тлі особистої  неприязні чи загрубілості командира – людський фактор присутній завжди і скрізь. 

Що таке дезертирство?

Чоловік ішов на роботу, його перестріли представники ТЦК, насильно бусифікували і от вже за добу чи й менше – він військовий. У 70% із 100 така людина, у майбутньому постарається якнайшвидше втекти. Або ще приклад: військовий, якого держава навчала ним бути, чи контрактник, який сам викликався захищати країну зі зброєю в руках – приїхав додому у відпустку, а назад повертатися не захотів. То все – класичне дезертирство. Люди залишили армію з чітким наміром більше туди не повертатися. 

Різниця між СЗЧ та дезертирством

Хоч її інколи й важко встановити, але різниця між СЗЧ та дезертирством є. «Самоволка» передбачає повернення воїна назад. Тобто: він справді залишив частину, але без наміру зробити це назавжди. Планував повернутися. Якщо такий план впишеться у триденний термін, то – все залежить від командування, може отримати тільки догану або гауптвахту.

Дезертирство – це інша історія. Вона про небажання служити взагалі. Якщо це з певних причин очевидно, то звинувачення може наздогнати людину вже в перший день її відсутності в частині. 

Чим відрізняється СЗЧ від дезертирства чітко розмежував Верховний суд у січні 2024 року по справі нацгвардійця, який служив у Запорізькій області. Під час свого чергування, а мобілізований охороняв важливий об’єкт, вояк був нетверезий та ще й потрапив на очі командиру. Не чекаючи продовження історії, втік у рідне Прикарпаття, до дружини. Через три тижні його зловили в лісі прикордонники, так військовий знов опинився у своїй частині, але не з власної ініціативи, тому суд вже був неминучий. Чоловік просив помилувати та наполягав на тому, що пішов у СЗЧ. Не дезертир, мовляв, хотів повернутися, не було грошей, та й ото ж ходив збирав шипшину, щоб заробити на квиток в частину. Суддів ця розповідь не вразила, адже й натяку не знайшли на те, що втікач дійсно збирався повернутися: він не зв’язувався ні з жодним військовим представництвом, не консультувався з приводу свого стану і перспектив.

Чим відрізняється покарання СЗЧ від дезертирства

Із майже тридцяти тисяч кримінальних справ про втечі військових, порушених у першій половині 2024 року, майже 17 тисяч стосуються СЗЧ, понад 11 тисяч – це дезертирство. Різні наміри – різні покарання. Різне відношення суспільства до цих явищ. Що таке СЗЧ?  Опинився поза частиною  – різне трапляється, можна й крізь пальці інколи подивитися.  Що таке дезертирство? Свідомо втік. Практично – зрадник, кинув товаришів. 

Реєструється далеко не все, бо то не проста процедура, а ДБР і так перевантажене. Первинну інформацію по випадку збирають юристи, які є при військових частинах. Мають вони на службові розслідування тридцять днів, потім повинні передати справу в бюро розслідувань і лише після цього вона буде зареєстрована. Весь цей час військовий має шанс на організацію пом’якшення покарання за свою провину перед державою. Як тільки буде порушена кримінальна справа – строку не уникнути. І вже навіть особливо не порадує різниця в покаранні СЗЧ та дезертирства, бо вона не така вже й суттєва.

Чим відрізняється покарання СЗЧ від дезертирства? У Кримінальному кодексі – це дві різні статті. За СЗЧ відповідає 407-а, за дезертирство – 408-а. В обох випадках нижня межа – 5 років, верхня – різниться. Максимум у першому випадку – 10 років ув’язнення, у другому – 12.

Чим може допомогти адвокат?

У перший рік вторгнення основним покаранням за «самоволку» була адмінвідповідальність по 172-11 статті,  військові платили штраф. Траплялися випадки, коли хтось таки потрапляв за грати, та частіше втікачів «милували», адже  кожен випадок ретельно розглядався і знаходилися для суду вагомі причини, чому ця людина вчинила саме так. Залишив частину і поїхав додому, бо там бездоглядні старенькі батьки, бо хвора дружина, бо… бо… бо… В єдиному реєстрі зафіксовано майже сімсот «помилувань» і деякі з них навіть сприяли звільненню військових зі служби. Суд все враховував і часто ставав на бік військового.

Тепер все далеко не так. Оступився, помилився, не згодився з обставинами, в які потрапив, і втік з військової частини чи ще гірше – з бою – в’язниця. А може бути й по іншому. Якщо вчасно звернутися по допомогу. Її варто шукати лише у досвідчених юристів. Адвокат з питань СЗЧ розбере по деталях і знайде ключик, який зможе повернути справу в інший бік, у бік людини.

Адвокатське об’єднання Актум іде у цій десятирічній війні пліч-о-пліч з військовими та їх рідними. А це – десятки тисяч дієвих консультацій, тисячі успішних справ, ціла армія врятованих від несправедливості воїнів. Якщо потрібна підтримка – зв’язуйтеся і не відкладайте. 

Для детального аналізу Вашого випадку залиште запит військовому адвокату на нашому сайті або зателефонуйте нам: +38 097 07 39 301