Пенсія по втраті годувальника військовослужбовця

Пенсія в разі втрати годувальника військовослужбовця призначається тим, кого він утримував, забезпечуючи їх основні життєві потреби. У будь-якому випадку – непрацездатним: дітям, батькам і подружній половині загиблого воїна, також неповнолітнім дітям. Дитина навчається на стаціонарі у будь-якому навчальному закладі – отримуватиме батьківську пенсію до своїх 23 років. Діти-сироти – до цього ж віку, незалежно від того чи вони здобувають освіту. Якщо дружина (чоловік) загиблого військовослужбовця – пенсійного віку і після втрати повторно одружується – пенсія по втраті зберігається.

Захисник загинув, зник безвісти або помер через поранення, травму чи хворобу, набуті на війні – члени сімей військовослужбовців мають цілковите право на призначення їм пенсії у кожному з цих трьох випадків. Тривалість служби їх годувальників ролі не грає. Але саме доведення того, що травма чи хвороба пов’язані зі службою – ті поширені випадки, коли встановити справедливість допомагає адвокат.

Прийнято вважати, що люди, які не витримали морального чи фізичного тиску й самі вкоротили собі віку – дарма, що воювали: не можуть більше ні на що в цьому житті претендувати. Ні на добру пам’ять, ні на привілеї для їхніх рідних, тобто, право на пенсію за втратою годувальника. Це не завжди так. Якщо буде встановлено факт доведення до самогубства – його рідні будуть отримувати пенсію. Без грамотного юриста тут не обійтись, адже, якщо довели – значить, здебільшого, до випадку причетне командування. Тут потрібен відповідний досвід, а він є у правників адвокатського об'єднання Актум.