Підлеглий зобов’язаний ставитися до нього з повагою і беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу.

З об’єктивної сторони правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.

Наказ (розпорядження) може бути відданий письмово, усно або іншим способом, переданий безпосередньо підлеглому або через інших осіб у тому числі телефоном, телеграфу, радіозв’язку тощо. З деяких питань військової служби встановлена тільки письмова форма віддання наказів (наприклад, з питань витрати грошових коштів).

Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав. Разом з тим у випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження вони не підлягають виконанню (ст. 60 Конституції України). Підлеглий, який виконав явно злочинний наказ, та начальник, який його віддав, підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.

Відповідальність за ст. 402 КК настає за невиконання наказу, який містить конкретну вимогу. Невиконання вимог загальних обов’язкових норм, що містяться у статутах, рекомендаціях, інструкціях, не може розглядатися як непокора.

Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму не виконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Публічна непокора, особливо перед строєм, як правило, свідчить про її підвищену суспільну небезпеку.

Суперечка підлеглого з приводу отриманого наказу або його обговорення не створюють складу злочину, якщо наказ виконано. У цьому випадку суперечка може тягнути за собою лише дисциплінарну відповідальність.

Злочинність діяння відсутня, якщо непокора являє собою невиконання незаконного наказу.

Підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним (відданий невідповідною особою в неналежному порядку, виходив за межі повноважень командира (начальника), за своїм змістом суперечив чинному законодавству, був пов’язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина).

Підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Саме тому у випадках невпевненості у можливості виконати наказ пишеться рапорт про уточнення наказу, обов’язково в ньому зазначаючи про те, що Він НЕ відмовляється виконувати наказ.

Адвокат по непокорі Книш Т.Ю.

Залиште запит на нашому сайті або зателефонуйте нам +380970739301